Скільки хвилювань і проблем приносить  навчальний рік! Особливо батькам першокласників. І одна з таких – хто забиратиме дитину зі школи і наглядатиме за ним, поки батьки на роботі?

Добре, якщо на допомогу приходить бабуся. Але такий варіант далекий не у всіх. Одні бабусі самі ще працюють, інші далеко живуть, третіх здоров’я підводить.

Цікаво, що пропонує держава, яка свого часу всіляко заохочувала роботу жінок поза домом і по ідеї повинна забезпечити їм тил?

Державні мужі ще за радянських часів винайшли групи продовженого дня. На початку 80-х ця послуга була добровільно-примусовою, оскільки завантажувати педагога заради п’яти-десяти дітей держава не погоджувалася, тому відмовитися від продовженки можна було тільки за допомогою довідки від лікаря.

Що ж сьогодні? Нині держава вже нікого не змушує (за свідченням батьків), але як і раніше не бажає дарма витрачати гроші на зарплату вчителю, який буде після уроків няньчити декілька осіб. Групи продовженого дня працюють в тих школах, де  набирається не менше 30 дітей. Офіційно перебування у групі продовженого дня передбачене до 17-18 години.

На жаль, декларовані цифри не співпадають з реальністю. За словами батьків, групи продовженого дня насправді працюють до 15-16 години. До цього часу  дітей розбирають. І навіть якщо вчитель буде добросовісний відпрацьовувати передбачений час, дитині, одній в класі, буде самотньо і навіть образливо. Тому цей варіант підійде в основному  тим батькам, хто відносно рано приходить з роботи (наприклад, медикам, педагогам).

Але головний мінус продовженки в іншому. У 80-і роки в країні вирішили учити дітей не з 7, а з 6 років; у школі почалася у зв’язку з цим справжня суєта. Просто під час навчального року коридор школи захарастили привезеними ліжками. Під них звільнили від парт два кабінети, привезли матраци, постільну білизну. Думаю, в масштабах країни витрати були величезні. І все це тому, що за канонами тодішньої науки шестирічки ну ніяк не могли обійтися без денного відпочинку. Таким чином, передих одержував не тільки мозок, але і дитяча спинка, що не окріпнула. На жаль, викривлення хребта зараз отримало масштаби епідемії. Але нинішнім шестирічкам, провідним цілий день в школі, відпочинок в горизонтальному положенні вже ніхто не пропонує. Чи то наука стала податливішою, чи то її вже ніхто не питає.

По темі:  Делаем веломобиль детский безопасным